Бінарні уроки

        Бінарними ми називаємо заняття, на яких мате­ріал даної теми уроку подається блоками різних пред­метів. При цьому такий нестандартний урок готу­ють учителі-предметники, кожний із яких проводить етап (блок) уроку стосовно того предмета, який вик­ладає. Проведенню таких занять передують такі ета­пи підготовки:

•  ознайомлення вчителів – предметників  з чинни­ми програмами;

•  знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів;

•  складання структури майбутнього уроку;

•  написання спільного плану-конспекту.

       Однак не треба плутати етапи - блоки бінарного уроку з «блочними» уроками  В.Ф.Шаталова (вчите­ля математики, досвід якого широко висвітлений у методичній літературі 80-х років минулого століття). Уроки цього творчого педагога мають на меті пода­ти матеріал кількох тем блоками, фіксуючи його на схемах-опорах, що допомагає школярам швидко ос­мислювати й запам'ятовувати формули, докази, а також виділяти головне, складати власні тези. 

Віршовані (римовані) уроки

                                                                                                 Поетом можеш ти не бути...

                                                                                                                         М.Некрасов

       Зрозуміло, що віршовані (римовані) — це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення - римовані тексти. Як правило, ці уро-ки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючи­ми (систематизуючими), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.

  Важливо зазначити, що римовані уроки макси­мально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло — віршами. І не можна пропусти­ти основне, треба зуміти чітко виділити головне й

зробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.

      Пропонуємо використовувати римовані заняття раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти «грають у рими», а деякі, за свідченням батьків, пробують самі

«склада­ти» вірші. Ось скільки цінного у проведенні віршо­ваних уроків і для школярів, і для вчителя! 

Інтегровані уроки

                                                                     Людина стає освіченою завдяки власній

 розумовій праці

М.Рубакін

     У сучасному педагогічному процесі значного роз­витку набула ідея міжпредметної інтеграції. Інтегровані уроки ставлять за мету спре­сувати споріднений матеріал кількох пред­метів навколо однієї те-ми. Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків.

     Аналіз чинних програм для чотирирічної початкової школи та вивчення досвіду вчи­телів свідчить про широкі можливості для інтеграції навчального матеріалу з окремих предметів. Як зазначає

О.Я.Савченко, такі нестандартні уроки дають можливість учите­леві разом з учнями опанувати знач -ний за об­сягом навчальний матеріал, домогтися фор­мування міцних, усвідомлених міжпредметних зв'язків, уникнути дублювання у вивченні низки питань, досягти цілісності знань. (Су­часний урок у початкових класах //О.Я.Савченко - К.: Магістр-8, - 1997. - С. 89-90).

       Підготовка інтегрованих уроків передбачає:

• аналіз річного календарного планування;
•  зіставлення матеріалу різних предметів для видалення тем близьких за змістом або метою використання,
• визначення завдань уроку,
• «конструювання» уроку.

      Найбільш відповідальним етапом підготовки інтегрованого заняття, на нашу думку, є визначення завдань уроку. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної ме-ти окремо для кожного з предметів, що інтегруються.

      Інтегровані уроки можуть поділятися залежно від:

  •  навчальних предметів, що інтегруються:

—  урок рідної мови і мовлення з образотворчим мистецтвом.

—  урок рідної мови і мовлення з ознайомленням з навколишнім світом (природознавством);

— урок рідної мови і мовлення з художньою пра­цею;

— урок рідної мови і мовлення з народознавством тощо;

•  визначення мети уроку:

— урок з автономними цілями;

— урок з домінуючими та супровідними цілями;

•  місця проведення уроку:

— уроки, що проводяться у класній кімнаті;

•  поза класом:

— урок у залі, музеї, на виставці;

— урок творчості серед природи;

—  комплексна форма (класна у поєднанні з позакласною);

•  тривалості уроку:

— академічний урок;

— спарений (два-три 45- чи 30-хвилинних уроки);

•  кількості інтегрованих уроків:

—  подвоєні (інтегрування змісту двох навчаль­них предметів);

—  потроєні (інтегрування змісту трьох навчаль­них предметів).

      У фаховій літературі останніх років можна знай­ти багато розробок інтегрованих уроків. Вивчення значної кількості таких уроків та власний досвід їх проведення дозволяють зробити висновок про на­явність певної структури такої форми уроку.

     Перший етап проведення інтегрованого уроку — організаційний. Другий - ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі під час актуалізації опор­них знань учнів важливою є вступна бесіда, харак­терна особливість якої — актуалізація знань з усіх інтегрованих предметів. Час її проведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього ета­пу уроку потребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною, лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводяться окремо, вступна бесіда триває вдвічі (втричі) довше. Саме тому, об'єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час на їх опанування і забезпечує різнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції. Наступні етапи інтегрованого уроку мо­жуть проводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку.

      Цікаво, що характерною особливістю початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об'єднані в мистецтво мовлення; відо­мості з історії, географії, громадянського права — у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, аст­рономії — у природознавство.

     Варто наголосити, що методика проведення інтег­рованого уроку вимагає від учителя високого про­фесіоналізму та ерудиції. Якщо такі нестандартні уроки відбуваються систематично, це значно впли­ває на розвиток пізнавальних здібностей молодших школярів. О.Я.Савченко зазначає, що «змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичай­ний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають суворі кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, явища» (Савченко О. Я. Урок у по­чаткових класах /Навчально-методичний посібник. -  К.: Освіта. - 1993).

    На думку психологів, шість років — найбільш сприятливий вік для інтелектуального і соціального роз­витку особистості. Однак потреба у нових враженнях, пізнавальна активність і допитливість тісно пов'язані з ігровою формою діяльності. У цей період для дитини характерні два бажання — «хочу вчитися» і «хочу гра­тися». Встановлення рівноваги між потребами малюків і завданнями навчання та виховання — найважливіша умова гуманізації школи. Адже школа, урок - про­довження життя дитини у всій його повноті, а не лише у пізнавальній частині. Малюк іде до школи не тільки за знаннями, а й для зустрічі з друзями, для спільних ігор, для обміну враженнями. Коли на очах у першо­класника з цифрою відбуваються дивні пригоди, а зі словами та складами — чарівні перетворення, коли задачі подаються як загадки, а оповідання — як подо­рож, учитися шестирічному школяреві цікаво, адже навчання стає продовженням загального радісного світосприйняття малюка.

      Уроки-ігри характеризуються високим ступенем активності дітей. До навчальної роботи залучаються навіть несміливі та сором'язливі учні, що сприяє їхньому самоствердженню в класному колективі. При цьому виховуються такі якості, як свідома дисциплі­на, самостійність, ініціативність, творчість.

     Саме тому ми переконані: яку б дидактичну мету не передбачав запропонований  урок, він обо­в'язково має базуватися на грі, проходити в ігровій формі, містити ігрові прийоми тощо.

    «Хіба погано, якщо процес навчання дитина пе­реживатиме так само, як переживає гру? Тоді ми говоритимемо не про ігрове навчання, а про навчан­ня, яке враховує позиції самих дітей, будується на переживанні дітьми в цьому процесі почуття вільно­го вибору» (Ш.О.Амонашвілі.)

     Усі види уроків можуть бути застосовані до будь-якого предмета початкової школи. Але вчитель обов'яз­ково має враховувати особливості кожної форми уроків.

     Отже, опишемо уроки. Як вже було зазначено раніше, всі форми проведення уроків, які умовно можна назвати «уроки-ігри», ми поділили на 6 груп. 

Уроки-дискусії

Бути уважним до слів і думок іншого —

є мистецтво, і мистецтво нелегке, якого не можна

навчитися, не тренуючись із раннього віку.

М. Пирогов

    Відомо, що останні двадцять років триває пошук ефективних методів та прийомів навчання, завдяки яким пасивна позиція дитини має змінитися на ак­тивну.

    Уроки-дискусії проводяться після вивчення пев­ної теми, розділу програми. Мета таких уроків — поглиблення і систематизація знань школярів з пред­мета.

  Такі нестандартні форми організації уроків обо­в'язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Класовод ознайомлює їх з правилами культури спілкування.

        Після обговорення правила затверджуються.

Орієнтовні правила культури спілкування

      Ці правила кожний учитель може доповнити, враховуючи особливості дітей свого класу.

     1.  Говорити по черзі, а не всім водночас.

     2.  Не перебивати того, хто говорить.

     3.  Критикувати ідеї, а не особу, котра їх висло­вила.

     4.  Пропонувати власні варіанти.

     5.  Поважати всі висловлені думки (точки зору).

     6.  Не змінювати тему дискусії.

     7. Намагатися заохочувати всіх однокласників до участі у розмові.

        Як проходять уроки дискусії, покажемо на при­кладі уроку-конференції.

       Діти сидять за партами, розставленими в класній кімнаті дугою, квадратом, колом тощо. У ролі веду­чого виступає вчитель, який розпочинає, наприк­лад, так:

— Шановні учасники конференції, на порядку денному тема... Вона досить широка і гадаю, у вас залишилося багато питань, на які ви хотіли б почути відповіді. Хочу нагадати, що успіх заняття залежить від кожного з вас: прошу бути активними співроз­мовниками.

    Після цього класовод представляє групи інфор­маторів і експертів (або лаборантів), секретаря, який фіксуватиме найцінніші думки, вислови.

     Вільний обмін думками під час дискусії сприяє розвитку самостійного мислення дітей, вчить їх прин­циповості, вміння аргументовано відстоювати власні погляди, рецензувати виступи товаришів, висловлю­вати своє ставлення до вчинків персонажів прочи­таних творів тощо. «На мій погляд», «Я уявляю», «Може, я не правий, але мені здається», «Вибачте, але я думаю інакше», «Я не згодна з відповіддю», «Тут кілька варіантів розв'язання», — ось так спере­чаються, обмінюються думками третьокласники.

      До речі, ділитися власними судженнями можна і в письмовій формі. Такий прийом запроваджує на своїх уроках Л.І.Нечволод. Її учні під час, наприк­лад, уроку-семінару заповнюють журнал відгуків (або журнал діалогу): записують свої враження від опра­цьованого поетичного твору. У процесі цієї роботи діти заохочуються до оцінювання прочитаного та до обміну думками на сторінках журналу.

     Наприкінці уроку вчитель разом з учнями обо­в'язково підбиває підсумки.

Успіх таких уроків залежить віл ерудиції педаго­га, його вміння створювати на занятті невимушену обстановку, «душевну рівновагу», характерну особ­ливість якої В.О.Сухомлинський вбачав у «спокій­них умовах цілеспрямованої праці, рівних товарись­ких відносинах, взаємній допомозі, гармонії розу­мових здібностей кожного учня і його посильній праці» (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т. - К.: Рад. шкала. - 1976).

    Класовод узагальнює думки дітей, рекомендує літе­ратуру з питань, які викликали особливий інтерес у школярів. Він не нав'язує дітям своїх оцінок, не ви­магає, щоб їм обов'язково подобалося все, чого їх навчають, та матеріал підручника. Діти разом із класоводом міркують уголос про те, що й чому кожному з них подобається під час проведення уроку, а що ні.

     Таким чином, уроки-дискусії дають прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або зі складного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню лексичного запасу, необхід­ного для висловлення своїх думок як усно, так і пись­мово. Уроки групи «уроки-дискусії» розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати і відповідати. «Школа повинна вчити дитину не лише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати — це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об'єкт пошуку; це інструмент, за допомогою якого малий «дослідник» пізнає світ», — пише А.П.Кодлюк (Навчання і виховання учнів 1 класу: методич­ний посібник для вчителів /Упор. Савченко О.Я. — К.: Початкова школа. — 2002). 

Уроки-дослідження

Не здивувати - не навчити.

Давні філософи

     Уроки-дослідження створюють умови для само­стійної роботи учнів з опанування навчального ма­теріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь. Зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, самостійно добутою з різних джерел, оперативно подавати її коротко та в розгорнутому вигляді.

     Такі нестандартні уроки мають певні особливості:

а)  учні, спираючись на раніше набуті знання, в процесі самостійної діяльності опановують нові;

б)  діти вчаться застосовувати ці знання, навич­ки, уміння за різних умов;

в) молодші школярі займаються конструюванням і розв'язанням таких ситуацій, які вимагають від них творчого підходу, самостійності та відповідного емо­ційного стану.

       Складемо орієнтовну структуру уроку-дослідження.

I.  Організаційний момент.

II. Ознайомлення з темою і метою уроку.

— Сьогодні, діти, я пропоную попрацювати у науково-дослідних лабораторіях. Щоб плідно органі­зувати нашу роботу, необхідно дотримуватися таких правил:

1.  Організовує роботу в лабораторії ведучий ла­борант (представляє).

2.  Він призначає відповідального за оголошення результатів дослідження.

3.  Про готовність відповіді лаборант повідомляє підняттям сигнальної картки.

III. Визначення дослідницького завдання.

— Працюємо за інструкційною карткою № 1. Завдання написане. Починайте.

       Досягненню позитивних результатів сприяють завдання, що мають на меті активізацію самостійного мислення учнів. Це захоплює дітей, загострює ро­зум і напружує волю у розв'язанні поставлених зав­дань. Наприклад, сформулювати правило, порівню­ючи запропоновані слова; вивести алгоритм ділення багатоцифрових чисел; знайти помилку в тексті й аргументувати правильність своїх думок; доказати, що корова — свійська тварина; спираючись на влас­ний досвід, скласти життєву ситуацію, яка відпові­дає вислову «Найкращий подарунок — зроблений своїми руками» тощо.

IV. Колективна робота учнів у групах.

      Діти вибирають завдання для індивідуальної ро­боти (картки розкладено у 3 кошики відповідно до трьох рівнів: репродуктивного, конструктивного, творчого) і самі розподіляються на 3 групи відповід­но до вибраних завдань.

Щоб забезпечити кращі умови для групової ро­боти, І.Мушак пропонує таке розміщення парт у класній кімнаті

      А розташування парт, сконструйованих на одно­го учня, можна змінити за одну хвилину відповідно до мети уроку (колом, невеличкими групами).

         Корисно дозволяти дітям хвилюватися, «вирува­ти» — мертвої тиші на уроці не повинно бути. Важ­ливо створювати умови для того, щоб учні аргумен­тували правильність своїх відповідей, висловлюва­лися, ставили запитання, робили «відкриття», сперечалися. Саме власні відкриття викликають у шко­лярів захоплення, потребу в пізнанні.

      На початку навчального року доцільно скласти з учнями правила роботи в групах. Наприклад:

Правила продуктивної праці

1. Уважно прочитати завдання-інструкцію.

2. Працювати так, щоб не заважати іншим.

3.  Вислуховувати думки кожного члена групи.

4.  Користуватися додатковою літературою.

5.  Вкладатися у відведений час.

6.  Презентувати дослідження можуть усі члени групи.

7. Дотримуватися «Правила піднятої руки».

V. Доведення висунутих гіпотез.

     Діти доводять висунуті гіпотези, положення, спілкуючись між собою та з учителем, якому важли­во виробити вміння вслуховуватися у судження дітей, знаходити оригінальне у їхніх відповідях, орієнтува­тися не тільки на свій запрограмований варіант відповіді. Це вміння фахівцеві слід виробляти напо­легливо. Воно приходить не зразу — спочатку вик­ликає внутрішній протест. Класовод звертає увагу на точність і повноту відпо­відей школярів, а також дає дітям можливість відчу­ти радість відкриття, вчить радіти успіхам своїх од­нокласників. Учні можуть поплескати в долоні ви­нахідникові чи тому, хто першим виконав складне завдання, похвалити друзів та потиснути один одно­му руки. Цей момент підтримується вчителем, бо відомо, що разом пережита радість зближує дітей, навіть тих, які раніше конфліктували. Якщо алгоритм (правило) виведений не зовсім точно, то класовод ставить навідні запитання, обов'язково продовжує дослідження, а також демонструє помил­ки, до яких призводить незнання алгоритму (прави­ла) тощо.

     Характерно, що одним із методів роботи вчителя з групами є «мандрування» педагога класною кімна­тою зі своїм стільцем.

VI. Практичне застосування набутих знань.

     Молодші школярі самостійно працюють за карт­ками: виконують різнорівневі завдання з теми уро­ку, підготовлені вчителем. Кожний учень вибирає посильні для нього вправи. Практика показує, що можливість працювати в своєму темпі дає позитивні результати.

VII. Підсумки уроку-дослідження. Презентація ідеї (рішення).

      Діти презентують власну роботу, дотримуючись визначеного часу. Класовод стежить, щоб вони були ввічливими і стриманими.

      Цінність уроків-досліджень у тому, що під час їх проведення поєднуються індивідуальні та групові форми роботи. Це дозволяє формувати позитивну мотивацію до плідної співпраці, що, в свою чергу, сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів. досвід майстрів.

Уроки-звіти

 Пробудіть у людині щиру зацікавленість

до всього корисного, вищого, морального —

і ви можете бути спокійними, що вона завжди

збереже людську гідність.

К.Д.Ушинський

   Такі уроки, як правило, проводяться наприкінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або кількох тем. Відо­мо, що для кожної дитини характерний свій темп оволодіння програмним матеріалом, а тому контроль знань учнів на кожному уроці не виправдовує себе.

    Нове педагогічне мислення вимагає підготовки та проведення уроків, у центрі яких мають бути ок­ремі діти, групи чи клас у повному складі. А класовод за такої організації навчальної діяльності шко­лярів — невидимий диригент, який вчасно може почути кожного виконавця, помітити, підтримати, підправити його. Саме нестандартні уроки-звіти є прикладом особистісно орієнтованого стилю спілкування, який ґрунтується на довір'ї, підтримці навчальних зусиль дітей.

      Програма уроків-звітів планується завчасно. Вчи­телем або дітьми обираються ведучий (ведучі) кон­церту, конферансьє презентації, журналісти, опонен­ти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

    Якщо це урок музики, то бажано, щоб у концерті взяли участь діти, які вчаться у музичній школі чи студії. Вони не тільки опановують правила поведін­ки на сцені, а й на уроці-інтерв'ю відповідають на численні запитання журналістів або розповідають уч­ням про твір, який щойно виконали (музичний, по­етичний), його автора, епоху створення.

   З метою формування у дітей нави­чок ставити запитання радимо не забувати про уроки-інтерв'ю та уроки-захисти.

    Методичні аспекти проведення уроків-захистів:

    У класі звучить незнайомий музич­ний твір. Хтось із учнів висловлює своє суд­ження щодо цієї музики:

    1) розуміння об'єктив­них характеристик мистецтва — жанр, стиль, форма тощо.

    2) Індивідуальне сприйняття ху­дожніх образів.

      Опоненти ставлять йому запи­тання, можливо навіть вступають з ними у дискусію. Вчена рада оцінює коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає, та його опо­нентів.

       Звичайно, щоб «розговорити» дітей, важливо под­бати про створення емоційно-сприятливої атмосфе­ри для спілкування. «А це можливо лише в умовах особистісно орієнтованого навчання, стимулюван­ня мовленнєвої діяльності учнів, коли маленький школяр, переборюючи сором'язливість і нерішучість, учиться запитувати, реагувати на нове, невідоме.

      Значущість уроків-звітів безсумнівна: це і повто­рення вивченого матеріалу (віршів, пісень, розв'язу­вання нетрадиційних математичних завдань), і роз­ширення світогляду дітей. Особливо цінним у педа­гогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується про­світницький інтерес — бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм од­нокласникам. А цей інтерес, у свою чергу, може впли­вати на подальшу освіту (самоосвіту) дітей. Також уроки-звіти сприяють розвитку артистизму, мислен­ня, мовлення, вміння спілкуватися, виховують куль­туру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості молодшого школяра: кожній дитині тре­ба дати можливість самоствердитися.

Уроки-змагання

 Жодна велика перемога неможлива,

 якщо їй не передує мала перемога над самим собою.

Л. Леонов

    Готуючись до уроку-змагання, вчитель проводить таку роботу (п. 6, 7 розробляються всім класом):

1.  Спостереження за учнями.

2.  Проведення різноманітних тестувань, індиві­дуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3. Підготовка кількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для записування отриманих балів на дошці.

4.  Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5. Роз'яснення критеріїв оцінювання журі (арти­стизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інстру­менті, чітка дикція під час виконання поетичного твору тощо).

6. Визначення кількості балів, одержаних за пра­вильну відповідь чи обґрунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матері­алу, добір ТЗН та музичних творів

8.  Розподіл учнів класу на команди.

      Організовуючи учнів класу у команди, класовод враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпера­менту та стилем навчання.

   І.Мушак пропонує такі методи розподілу дітей на команди: за допомогою лічилочки; за інтересами; за кольором волосся; за першою буквою імені; за розрахунком на перший-п'ятий; за цифрами (гео­метричними фігурами, умовними позначками), на­мальованими на картках. (Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа). Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. У ролі ведучого виступає кла­совод, якому допомагають консультанти. До складу журі запрошують адміністраторів, учителів-предметників старшої школи, шкільного психолога, лікаря, працівників їдальні тощо (відповідно до теми уроку-змагання).

      Якщо це урок-конкурс, то журі обирають з учнів класу. В такому випадку судді оцінюють і коменту­ють якість виконавської діяльності своїх одноклас­ників (декламування віршів, гра на музичному інстру­менті, спів, танок, театральне дійство). Учитель сте­жить за тим, щоб висловлювання школярів були об'єктивними. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався.

      Етапами уроку можуть бути складові частини те­левізійного КВК (який, безсумнівно, діти неодно­разово бачили на домашніх телеекранах, а хтось і разом з батьками обговорював передачу, що для ба­гатьох дорослих стала улюбленою).

I.  Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошен­ня теми, девізу уроку, порядку проведення змагання (правила поведінки й дисципліни під час заняття). Представлення команд, їх капітанів, асистентів, кон­сультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповідь на яке учні повинні дати на­прикінці уроку.

II.   Розумова «розминка» може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота школярів на аркушах паперу: наприклад, розв'язу­вання прикладів, виконання граматичних завдань, музична чи літературна вікторина тощо).

III. Перевірка домашнього завдання. Розв'язуван­ня задач різними способами, написання творів-мініатюр, складання кросвордів природознавчої тематики.

IV. Конкурс капітанів. Виконання завдань підви­щеної складності.

V. Конкурс творчих робіт (конкурс юних знавців музики, поезії, образотворчого мистецтва, кулінарії тощо).

VI. Відповідь на проблемне запитання уроку з обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.

VII. Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Нагородження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. Для полегшення складної ро­боти членів журі вчитель заздалегідь виготовляє для кожного з них підсумкову відомість, наприклад, таку:

    Отже, уроки-змагання дають змогу дітям працювати активно, зацікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі — судді мають мож­ливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлю­ватися. При цьому навіть у найслабкішого учня фор­мується почуття відповідальності за власні знання.

    Бажання не підвести однокласників спонукає ди­тину підвищувати свій рівень знань, тренувати на­вички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на пе­ремогу змушує школяра працювати самостійно,  виробляє навички самоаналізу, формує точну самооцінку.

     Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам — власним та однокласників, а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення пе­ремоги. Залучення дитини до спільної праці з ровес­никами, на думку О.Митника та В.Шпак, допомагає їй відчути і зрозуміти необхідність дотримуватися за­гальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь.

     Звичайно, проведення описаних вище нестандар­тних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку твор­чості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші шко­лярі вчаться зіставляти, узагальнювати, системати­зувати, розвивають мовлення. 

Уроки-мандрівки

Щоб не впасти, треба дивитися під ноги,

але щоб не заблукати, треба дивитися вперед.

Народна мудрість

      Однією з найцікавіших форм уроків, що прово­дяться на всіх етапах вивчення матеріалу, є уроки-мандрівки. Особливість цих нестандартних уроків полягає у тому, що педагогічний процес реалізується як в умовах класного приміщення, так і поза ним.

    Зрозуміло, що в умовах класного приміщення проводяться заочні уроки-мандрівки, їх різновида­ми можуть бути уроки-екскурси (у минуле, у май­бутнє) та уроки-подорожі (за планом чи за картою). В свою чергу, власне мандрівки (очні) — це уроки-екскурсїї (у природу, на виробництво, до музею, на виставку, до зоопарку тощо) та уроки-марафони (за зупинками чи за маршрутом).

  Чинна програма з природознавства передбачає проведення уроків-екскурсій у природу. Інші відоб­ражені на схемі види уроків-мандрівок учитель та­кож обов'язково погоджує з тематичним плануван­ням, складаючи логічну послідовність зазначених занять за підручником, дидактичними та методич­ними посібниками.

    Складовими компонентами уроку-мандрівки є:

І. Підготовка вчителя та учнів до уроку.

II. Проведення заняття.

III. Підбиття підсумків уроку.

       Ефективність такого типу уроку залежить насам­перед від підготовки до нього вчителя та учнів. Підго­товча робота здійснюється окремо класоводом та пе­дагогом разом зі школярами. Вчитель визначає тему, мету, вид уроку-мандрівки та встановлює його логі­чну послідовність: вивчає програму з предмета, ма­теріал підручника з теми уроку, ознайомлюється з методичною, науковою та  додатковою літературою. Також фахівець обмірковує організаційні заходи й шляхи підготовки дітей до заняття. Для очних ман­дрівок це:

—  ознайомлення дітей з темою, метою, місцем проведення та зупинками екскурсій (марафонів);

—  актуалізація знань про правила дорожнього руху; правила поведінки і чемного поводження на вулиці; правила поводження в природі, її охорону тощо;

— демонстрування відеофільмів з метою мотивації та пробудження інтересу до майбутнього уроку;

—  поділ класу на групи-поїзди (вантажівки) по 8—10 учнів у команді;

— ознайомлення дітей з проблемно-пізнавальни­ми завданнями;

— добір необхідного обладнання (наочності).

      Якщо це урок-марафон, педагог разом з батька­ми готує кабінети-зупинки, таблички з назвами станцій (що вивішуються на дверях приміщення, де буде розміщена зупинка), маршрутні листки. У мар­шрутному листку вказано перелік зупинок, на яких повинні побувати «поїзди».

буде розміщена зупинка), маршрутні листки. У мар­шрутному листку вказано перелік зупинок, на яких повинні побувати «поїзди».

Маршрутний листок команди     ___________________

                                                                     (назва команди)

     До проведення уроку залучаються старшоклас­ники, бібліотекар, шкільний психолог, лікар, які виконують ролі начальників станцій, де зупинятимуться «поїзди». Це можуть бути, наприклад, такі станції:

    Кожний відповідальний за зупинку добирає для школярів завдання (розв'язати задачу, вставити про­пущені літери, відгадати загадки, продемонструва­ти уміння та навички, здобуті на уроках ритміки та фізичної культури, розказати про композиторів, упізнати за початком і продовжити співати пісню, відповісти на запитання літературної вікторини, уважно прослухати доповіді з курсу «Я і Україна», які допоможуть розв'язати кросворд тощо), вико­нання яких вимагає певних знань з предмета.

     Зав­дання складаються з урахуванням програми для да­ного класу та оцінюються балами, що заносяться до маршрутного листка. Доцільно на станціях з ос­новних предметів давати серйозні завдання, але на деяких зупинках вони можуть мати жартівливий чи розважальний характер, замінюючи фізкультхвилинки (динамічні паузи, хвилинки відпочинку), до про­ведення яких під час уроку діти вже звикли. Не слід забувати також і про чергування усної та пись­мової роботи, розумової та фізичної праці.

    Команда, що прибула до вказаної у маршрут­ному листку станції, працює там 5 хвилин, тому діти намагаються швидко і правильно виконати запропоновані завдання-запитання і «заробити» та­ким чином якомога більшу кількість балів.

    На загальному зборі класовод підбиває підсумки проведеного уроку-марафону й нагороджує коман­ди дипломами.

     Вважаємо, що дипломами треба наго­роджувати всі команди-учасниці, вказую­чи письмово, за що саме вручено нагороду (за швидкість виконання завдань, за най­більшу кількість правильних відповідей, за творчість, за уважність тощо), бо, як зазначає Ю.Рева, «своєчасна похвала породжує ланцюжкову реакцію хороших вчинків і добрих справ дитини».

     Уроки-мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснена подо­рож (Математичним океаном, до країни Музи­ки, до замку Граматики, у космос тощо) та влуч­ний добір музичного матеріалу. Ця карта, а та­кож усе необхідне для виконання завдань (по­долання перешкод) обладнання, наочність при­кріплюються на дошку.

       Уроки-екскурси базуються на вміннях учнів уявляти, фантазувати, мандрувати «у часі».

       Уроки-екскурсії та уроки-подорожі вимага­ють такої підготовки дітей до заняття:

— ознайомлення з організаційними питан­нями проведення нестандартного уроку;

— ознайомлення з певною картою (планом);

— вивчення пісень та читання художніх творів за темою заняття;

—  виготовлення наочності, роздаткового мате­ріалу;

—  підготовка класної кімнати до уроку (розмі­щення парт, обладнання виставки книжок, малюнків, прикрашення приміщення тощо).

         Педагогічний досвід свідчить про наявність таких етапів у струк­турі уроку-мандрівки:

I.  Організаційний момент.

        Привітання та побажання гарного настрою.

II. Ознайомлення з темою і правилами прове­дення уроку-мандрівки.

III. Визначення мети і завдань уроку.

IV.   Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок (власне мандрівка за пунк­тами карти).

1.  Фронтальне опитування (або бесіда за темою уроку).

2.  Відповідь на проблемне запитання.  Фізкультхвилинка.

3.  Індивідуальна робота учнів (написання мате­матичного або словникового диктантів, розв'язування рівнянь, заповнення тестових карт з природознав­ства, порівняльна характеристика персонажів опо­відання за запитаннями, запропонованими учителем тощо).

4. Поділ класу на групи. Виконання завдань твор­чого або дослідницького характеру. Під час роботи дітей у групах особливу увагу слід приділити розмі­щенню меблів у кабінеті. Кожна окрема група си­дить за зсунутими партами, спілкується відповідно до завдання, має свій порядковий номер, намальо­ваний на об'ємному сигнальному трикутнику:

   У процесі виконання самостійної роботи у ма­люків можуть виникати якісь труднощі, потреба в додаткових поясненнях. У такому випадку діти сиг­налізують червоним кружечком, а вчитель, помітив­ши критичні моменти в роботі школярів, допомагає їм. Якщо ж завдання виконане й група готова відпо­відати, учні показують ту сторону трикутника, де зображено зелений кружечок.

5. Дидактична гра з елементами змагання.

V. Підсумок уроку.

     1.  Підсумкова бесіда.

     2.  Оцінювання роботи учнів на уроці.

      Для об'єктивності оцінок, виставлених класоводом, школярам пропонується самим оцінити роботу один одного, обговоривши це в групі.

      3.  Загальна оцінка діяльності класу.

VI. Домашнє завдання практичного спряму­вання.

     Ми розглянули узагальнюючий урок-мандрівку. Якщо ж заняття базується на вивченні нового, то цей навчальний матеріал закріплюється під час про­ведення наступних уроків: підсумкового уроку-бесіди, уроку складання та розв'язування задач, напи­сання твору, диктанту тощо. Матеріал, зібраний під час природознавчої екскурсії, обробляється на пред­метних уроках і уроках праці. Це може бути виго­товлення альбому з малюнками, записами, схема­ми, текстами диктантів, задач, які використовувати­муться під час повторення. Доцільно оформити ви­ставку малюнків або поробок «Подих природи». Матеріали уроків-мандрівок педагоги також вико­ристовують у підготовці до позакласних заходів.

  Проведення уроків-мандрівок привертає увагу багатьох учителів. Це відбувається тому, що такі уро­ки, по-перше, зацікавлюють майже всіх учнів; по-друге, базуються на грі, яка допомагає уникнути на­пруження, створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; по-третє, стимулюють роз­виток творчих здібностей дітей; кмітливості, логіч­ного мислення, уяви.

Уроки — сюжетні замальовки

Урок - не самоціль. Це інструмент виховання

та розвитку особистості.

    В О. Сухомлинський

     До цих нестандартних уроків належать ті, що побудовані на конкретному театральному сюжеті, де діти виконують певні значні або «маленькі» ролі.

     Уроків-вечорниць, казок, ранків, спектаклів тощо школярі завжди чекають з нетерпінням, бо такі за­няття проводяться зрідка (двічі-тричі на рік), оскільки вимагають значної підготовки, до якої залучають навіть батьків — вони допомагають надрукувати тек­сти, виготовити афішу-запрошення, декорації, запи­сати музичні твори на плівку тощо.

        Основна робота, безумовно, лягає на плечі вчи­теля. Він складає план-конспект майбутнього нестан­дартного уроку, тему якого заздалегідь обговорює з учнями. Спостерігаючи за дітьми, педагог вирішує, кому доручити виконання певної ролі. У 1—2-х кла­сах учитель сам розподіляє ролі між школярами, а в 3-4-х — це роблять самі діти, але під мудрим кері­вництвом класовода. Покажемо це на простому при­кладі.

— Діти! Незабаром ми проводитимемо урок-спектакль «Наші обереги». Це заняття будується на теат­ральному сюжеті, тому має таку назву. Як ви знаєте, під час спектаклю артисти виконують певні ролі. Так буде і на нашому уроці. На вашу думку, кому можна доручити виконати роль Домовика? Чому саме Іринці? Хто хоче вивчити пісню? Гадаю, що вираз­но розповість про кольорові стрічки Максим. А зро­бити чарівну скриню ми попросимо Тарасика. Та­расе, ти згоден нам допомогти? Не зможеш розфар­бувати? Дівчатка, хто спробує прикрасити скриню і цим допоможе Тарасові?

    Після такого доброзичливого обговорення арти­сти вчать тексти своїх ролей, віршів, пісень, виго­товляють афішу-запрошення, декорації, костюми, а також розпитують батьків, бабусь, дідусів щодо теми уроку. «Цікавинки» вчитель теж бере до уваги та ви­користовує їх під час уроку.

   Така підготовча робота згуртовує дітей і має сти­мулююче значення. Учні із задоволенням працюють разом, отримуючи насолоду від взаємодопомоги. А така співпраця виховує у школярів повагу до своїх друзів. Як влучно зазначила Н. Гордуз: «З'єднуючи дітей, ми створюємо для них грунт, на якому виросте самоповага, почуття власної гідності, які можливі тільки серед рівних собі».

    У 1—2-х класах розучування текстів ролей конт­ролює вчитель. Доросліші діти перевіряють тексти, працюючи в парах: обговорюють чіткість декламу­вання вірша, виразність виконання пісні, дають по­ради один одному. Значний результат дає також ро­бота в парах з напівголосним поясненням. Під час спілкування дітей учитель, повільно проходячи кла­сом, каже: «Ви говоріть, я всіх слухаю», — зупиняєть­ся біля тієї чи іншої парти, коментує, доповнює вис­ловлювання учнів. Цей етап підготовки вчить малюків розмірковувати, зна­ходити оригінальні рішення.

    Класовод радиться дітьми, добираючи музичні номери, які будуть використані чіп час уроку. Бать­ки допомагають записати музику на плівку.

   Отже, відбувається тісний зв'язок «сім'я — шко­ла», що важливо в будь-який період навчання.